Як правильно скласти і оформити заповіт?

Кожний дієздатний громадянин може за життя визначити долю належного йому майна на випадок смерті.Таке розпорядження зроблене у встановленій законом формі називається заповітом.

Заповіт- це угода яка виражає волю однієї особи і здійснюється нею особисто щодо подальшої долі свого майна після своєї смерті або ж це особисте розпорядження громадянина на випадок смерті з зазначенням кола спадкоємців яке має бути виражене в письмовій нотаріальній формі. Закон передбачає, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам, як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом. Існують лише дві юридично дієві форми заповітів: нотаріально завірений заповіт і заповіт, що прирівняний до нотаріально завіреного. Недотримання вказаних форм при складанні заповіту тягне за собою визнання його недійсним і може бути підставо для «невдоволених спадкоємців» оспорити заповіт. Стаття 541 чинного Цивільного кодексу України зазначає, що заповіт має бути складений в письмовій формі з зазначенням місця та часу його складання, власноручно підписаний заповідачем та нотаріально завіреним.

Чинним законодавством передбачено і таку форму заповітів як заповіти прирівняні до нотаріально завірених, які мають таку ж саму силу, що і нотаріально завірені заповіти. В цю групу потрапляють такі заповіти як заповіти громадян, що перебувают в розвідувальних, артанктичних та інших подібних їм експедиціях, що завірені начальниками цих експедицій; заповіти громадян, які знаходяться на лікуванні в лікарнях та інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санаторіях або проживаючих в будинках престарілих та інвалідів, завірені головними лікарями, їх замісниками по медичній частині або черговими лікарями цих лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами та головними лікарями зазначених будинків престарілих та інвалідів; заповіти громадян, що знаходяться у плаванні на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором України, завірені капітаном цих суден; заповіти військовослужбовців та інших осіб, що знаходяться на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, завірені начальниками , їх замісниками по медичній частині, старшими та черговими лікарями цих госпіталей, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів; заповіти військовослуж- бовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нотаріальні дії, також заповіти робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами ( начальниками ) цих частин, з'єднань, установ і закладів; заповіти осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

 Як правильно скласти заповіт?

Заповіт складається в двох примірниках. За бажанням заповідача заповіт може складатися в більшій кількості примірників. Один з них зберігається в нотаріальній конторі, інший ( інші ) видається заповідачу.

В заповіті має бути обов’язково вказаний час та місце його укладення. Заповіт має бути підписаний самим спадкодавцем у присутності нотаріуса чи іншої особи, яка має право, відповідно до статті 542 ЦК України посвідчувати цей документ. Заповідач не повинен представляти нотаріусу документи чи будь-які інші докази належності йому майна, з приводу якого складається заповіт. Витребування таких документів зі сторони нотаріуса є незаконним. Належність заповідачу заповіданого майна перевіряєтся вже після відкриття спадщини.

 Прийняття спадщини за заповітом за процедурною формою відповідає процедурі прийняття спадщини за законом. Відмінність складає лише суб’єктний склад  можливих спадкоємців. При спадкуванні за заповітом можливе включення до складу спадкоємців осіб, які ні родинними, ні сімейними зв’язками не пов’язані між собою.

Стаття 1235 ЦК України передбачає,що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.  Окрім того, заповідач,без зазначення причин може позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Але вказана норма містить і обмеження. А саме: заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Такими особами, згідно закону, є неповнолітні, повнолітні працездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець), та непрацездатні батьки. Ці особи, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за заоном (обов’язкова частка). Однак, розмір такої обов’язкової частки може бути зменшений у судовому порядку.

Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду на прийняття спадщини (шляхом подачі заяви до нотаріальної контори в 6-місячний строк або шляхом фактичного вступу у володіння чи управління майном). Якщо спадкоємець приймає спадщину, то вона визнається належною йому з моменту відкриття спадщини. Фактичний вступ у володіння - це вступ у володіння чи управління спадщиною осіб-спадкоємців, які проживали разом із спадкодавцем. Фактичний вступ у володіння або управління будь-якою часткою майна розглядається як прийняття всієї спадщини. Дії, що свідчать про намір спадкоємця вступити у володіння спадщиною повинні бути здійснені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини

При неприйнятті всіма спадкоємцями спадщини майно стає виморочним, і переходить у власність держави. Якщо спадкоємець з поважних причин (тривала хвороба, тривале відрядження тощо ) пропустив строк прийняття спадщини то цей строк може бути подовжено в судовому порядку. У випадку винесення судом рішення щодо продовження строку на прийняття спадщини вважається, що спадкоємець прийняв її. В цьому випадку спадкоємцю не потрібно звертатися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Спадщина може бути прийнята після закінчення шестимісячного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це від всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

На практиці нерідко бувають випадки оскарження заповітів, визнання їх недійсними. У разі виникнення будь-яких суперечностей з приводу спадкування за заповітом питання вирішуються у судовому порядку. А щоб правильно оцінити ситуацію, дати професіональну консультацію, оформити позовні вимоги зможе тільки спеціаліст (юрист, адвокат).